Котик
Захотілось кошеняті в вулик подивитись.
Там щодня його господар чомусь метушиться.
Каже всім: «Туди не йдіть!»,
Одягнувши шляпу.
Може, там живе медвідь,
Хитрий, косолапий
Може, там красива киця?
Піду собі нишком,
Щоб самому подивитись:
Може, якась мишка?
Ось господар його Тихо кришку підіймає...
Звідти мушечка маленька Швидко вилітає.
- Не жар-птиця, І не киця, не ведмідь, не птаха...
A звичайна мала мушка має таку хату.
Не боюсь я анітрохи,
Піду й налякаю,
Відкушу їй крильце жовте З одного краю...
Доки котик приглядався,
Пригинав свій-хвостик,
Його мушка невеличка
Вжалила у носик.
Утікаючи, кричав,
Плакав, озирався,
Дуже голосно нявчав,
За носик хапався:
- Хай у хатку, що в садочку
Йдуть котики інші
Я ж згорнуся у клубочок
І не піду більше.
Гумореску прислала Колесник 3.1. м. Шумськ. Тернопільська обл..
|