1.1. За виробничим напрямком пасіки розрізняють:
медотоварні - призначені для одержання продуктів бджільництва
(товарного меду, воску бджолиного, прополісу, маткового молочка, бджолиної отрути, збору пилку);
запилювально-медові, де бджоли використовуються для запилення садів, ягідників і ентомофільних
сільськогосподарських культур і для виробництва меду;
запилювальні пасіки - призначені для запилення бджолами культур закритого
грунту (в теплицях, парниках тощо);
репродукторні (розплідники) для відтворення бджіл
(виведення бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка);
племінні - для розмноження, поліпшення і виведення бджіл певної породи,
зберігання генофонду бджіл, що існує, виведення племінних бджоломаток,
виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка;
карантинні - для витримування бджіл у карантині.
1.2. Пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості,
у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче
500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач,
не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів,
підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів,
військових полігонів, радіолокаційних, радіо і телетрансляційних станцій та
інших джерел мікрохвильового випромінювання.
Відстань від товарної пасіки до реп роцуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.
1.3. Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими церевами і кущами.
Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з
органами цержавного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади.
При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину
сім'ю потрібно 30-35 м2, залежно від способу розміщення бджіл.
При розміщенні пасіки на присацибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м
для підвищення рівня льоту бджіл.
1.4. Бджіл утримують У типових, справних, пронумерованих, пОфарбованих вуликах.
Для фарбування викориотовують білу, блакитну і жовту фарби.
На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10-15% від загальної кількості бджо¬линих сімей)
і стільникові рамки (не менше 30% від загальної кількості рамок).
1.5. Вулики встановлюють на підставках не нижче ЗО см від землі, на
відстані не більш З м одне від одного і б - 1 О м між рядами.
Перед льотками роблять площадки розмірами О,5хО,5 м.
Трупи бджіл і сміття на цих площадках збирають і спалюють.
1.б. Для підтримки належного ветеринарно-санітарного стану на стаціонарній пасіці розміщають
пасічний будиночок, а на кочовій - кочову будку. Пасіку забезпечують предметами і засобами особистої
гігієни і дезінфекції (перекис водню, 1%-ний розчин хлораміну тощо),
обладнують дезінфекційну площадку, закриту яму (для стічних вод), туалетне приміщення для бджоляра.
1.7. На території пасіки відводять ділянки для розміщення контрольного вулика (навіс 1,5 х 2 м),
ПОЇлок ДЛЯ бджіл.
1.8. На території стаціонарної пасіки необхідно мати приміщення ДЛЯ зберігання порожніх стільникових рамок,
а також стільників з медом і пергою, тари, бджоловодного інвентарю, дезінфекційних засобів.
1.9. у місцях із холодною тривалою зимою на пасіці будують "зимівник (бджоляник) - сухе приміщення,
що не промерзає, обладнане припливно-витяжною вентиляцією,
що забезпечує підтримку заданих параметрів мікроклімату: температури 0-40С, відносної
вологості не вище 75-85%, повітрообмін на 1 родину бджіл - 0,4 мз /год.
|