На пасіці в Чорнобилі бджола,
Коли цвіло навколо і яріло,
До вулика свого нектар несла,
Святе й важке вивершуючи діло.
Вливала мудрій дар у щільники,
Що вже світились, як шибки в оселі,
І поверталася на нові витки
Рабочої тіеї каруселі.
Чи лютий перст на пасіку вказав,
Чи клином світ на вулику зійшовся,
Бо в нього вдарила гроза
І вулик повен світла, розколовся.
І пасічнік на пасіці помер,
І переляком відбулися трутні...
Ми в друзях ще раз впевнились тепер,
А вороги сміялися... на кутні.
На всібіч розлитілися рої,
Нещастних маток обступали щільно.
А ті, що сім'ї втратили свої,
Від горя стали наче божевільні.
На півночі густішала імла,
За Вішгородом, ген за Оболонню...
До Киева прибилася бджола
І опустилась на мою долоню.
З тривогою в очах- мале й старе,
Печальні небеса, дерева й квіти...
Без рідного роя бджола помре,
Та перед смертью може і вжалити
(Зборник "Чернобыль. Дни испытаний")
|